ЗАСНУВАННЯ ДОВІРЧОГО ФОНДУ (svěřenský fond)

Довірчий фонд — це правовий інструмент, який у Чехії знову можна використовувати з 2014 року. Тоді як за кордоном довірчі фонди (трасти) добре відомі та популярні. Усі такі фонди мають однакову основу — це утворення без правосуб’єктності. Іншими словами, це сукупність майна без власника, виокремлена з певною метою на користь третіх осіб.

Цікаво, що згідно із законом протягом існування фонду виокремлене майно не належить нікому. Це одна з найважливіших причин, чому його вигідно заснувати.

З кожним довірчим фондом пов’язані щонайменше три особи (іноді три групи осіб). Якщо ми розуміємо, що вони роблять, ми можемо зрозуміти, як працює довірчий фонд.

Перша особа засновує фонд, до якого виокремлює майно. Ця особа називається засновник. Щойно вона виокремить майно до фонду, перестає бути його власником. Майно тому не стає частиною її спадщини, а вона встановлює власні правила щодо цього майна.

Інша особа одного дня отримає майно. Або поступово отримуватиме з нього вигоду, або отримає його одразу. Ця особа називається вигодонабувач. Вона може отримати майно, коли настане визначений час або після виконання умов, які засновник визначив при заснуванні.

Третя особа тим часом опікується виокремленим майном. Ця особа називається довірчий керуючий. Він дотримується правил, які визначив засновник, і діє відповідно до мети фонду та в найкращих інтересах вигодонабувачів. Протягом існування фонду виокремлене майно записане на ім’я довірчого керуючого, проте це майно керуючому не належить.

• Якщо ви маєте дітей від попередніх стосунків, заснування цього фонду особливо рекомендується
• Ви хочете передати майно онукам, при цьому не хочете, щоб його отримали ваші діти
• Ви хочете відкласти гроші, щоб онуки могли вчитися в кращому університеті
• Ви ведете бізнес і хочете захистити майно від ризиків, які можуть випливати з цієї діяльності (наприклад, неплатоспроможність), чи від можливих майбутніх особистих ризиків (наприклад, розлучення)
• Ви хочете, щоб майно в майбутньому перейшло до ваших дітей, але з якоїсь причини не хочете просто їм його передавати — наприклад, тому що вони мають проблемного партнера або обмежену здатність розпоряджатися грішми (азартні ігри, порушення інтелектуального розвитку тощо)
• Ви збудували сімейну компанію й відчуваєте, що ваші діти не будуть найкращими менеджерами, проте все одно хочете, щоб вони користувалися вигодами, ніби були власниками компанії
• Ви хочете самі вирішити, як розпорядитися майном після вашої смерті, та отримати впевненість, що ухвалені вами рішення не можна буде поставити під сумнів
• Ви хочете уникнути майбутніх небажаних змін у сфері податку на спадщину (наразі на нерухоме майно, вкладене до фонду, 4 % податок не застосовується)
• Ви хочете заснувати фонд, що носив би ваше ім’я, з якого виплачувалися б стипендії чи подібні нагороди, наприклад у вашому рідному місті, у школі, де ви навчалися, тощо
• Ви — група людей зі спільним інтересом (будівельна інвестиція, скаковий кінь, будинок на вихідні) і шукаєте просту й фінансово необтяжливу структуру для управління ним

Мартін — підприємець, який виконує висотні роботи. Один із його працівників під час роботи важко травмується, і його родина судиться з Мартіном. Суд зрештою вирішує, що Мартін недостатньо навчив працівника з охорони праці й тим порушив обов’язок дбайливого господаря. Тому Мартіну присуджують сплатити довготривале лікування та заподіяну шкоду.

Хоча Мартін був застрахований від подібного ризику, коштів зі страхового полісу йому не вистачає, і він буде змушений продати родинний будинок, де живе з партнеркою та дітьми, щоб усе сплатити.

Як Мартін міг би запобігти втраті будинку? Зауважимо, що обов’язку відшкодувати шкоду це не скасовує, але дах над головою міг би залишитися. Якби він завчасно (тобто тоді, коли справи йдуть добре й нічого не відбувається) заснував довірчий фонд і вклав до нього будинок з наміром зберегти його на користь родини, то будинок йому вже б не належав. І втратити його він не міг би.

Мартіну в такому випадку довелося б призначити довірчого керуючого (наприклад, незалежного адвоката чи друга), для якого він встановить правила, як той може розпоряджатися майном у фонді. Керуючих може бути й кілька, рекомендується призначити щонайменше двох. Керуючий — це людина, яка відповідатиме за майно у фонді, але не стає його власником.

Завдання довірчого керуючого — управляти майном на користь вигодонабувачів, якими були б дружина й діти Мартіна, або його онуки. У момент, коли працівник Мартіна важко травмувався і суд присудив йому відшкодування шкоди, Мартін усе одно був би зобов’язаний сплатити гроші, проте будинку це жодним чином не торкнулося б, адже будинок Мартіну вже не належав би. Він не мав би до нього доступу, і третя сторона тому не могла б вимагати його продажу.

Їржі — успішний 52-річний підприємець, який має з дружиною двох дітей. Нині ж він живе з новою подругою, з якою має доньку. З дружиною, однак, він не розлучився, а вона не терпить нову партнерку Їржі. Їржі несподівано помирає від інфаркту.

У тих, хто залишився, проблема. Його спадкоємці за законом — усі діти з обох стосунків і дружина. Теперішня партнерка не має права на частку зі спадщини. Тож спадщину потрібно буде поділити на 4 частини (дружина й троє дітей). Це створить проблеми для партнерки Їржі, і їй, дуже ймовірно, доведеться продати теперішнє житло й виплатити дружині та її дітям майно, на яке вони мають законне право. Майже напевно вони не уникнуть конфлікту.

Як Їржі міг би захистити свою теперішню партнерку, забезпечити їй спокійне житло та кошти й водночас справедливо наділити всіх своїх дітей?

Простим рішенням був би довірчий фонд, де Їржі був би засновником. Упродовж свого життя він міг би одночасно бути довірчим керуючим, але потребував би поряд ще принаймні однієї незалежної особи. Вигодонабувачами були б усі його теперішні (і майбутні) діти та теперішня партнерка. Правила він установив би так, щоб партнерка могла жити в їхньому будинку та мала достатньо грошей. Діти отримували б підтримку в навчанні чи інших заняттях, а одного дня все майно можна було б поділити між ними пропорційно.